Історія виникнення і формування міжнародного правосуддя (судочинства)
Процес формування судового розгляду у практиці вирішення міжнародних спорів і становлення постійно діючих міжнародних судових органів можливо поділити на такі історичні етапи:
1. Період від Гаазьких мирних конференцій 1899 і 1907 років до 1922 року до створення Постійної Палати міжнародного правосуддя.
2. Період від створення Постійної Палати міжнародного правосуддя до створення Міжнародного Суду ООН (1922-1945 рр.).
3. Період від створення Міжнародного Суду ООН (1945 р.) і формування інших міжнародних і регіональних судів різної юрисдикції до сьогодення.
Гаазька конвенція у 1899 році запропонувала зовсім новий спосіб міжнародного слідства щодо вирішення спорів. Ті держави, які мають між собою певний конфлікт, обирають кожна по одній нейтральній державі, кожна з 4-х держав (двох що сперечаються і двох нейтральних) призначає по одному члену слідчої комісії (при яких можуть складатися помічники, секретарі, юрисконсульти тощо); потім 4 комісара вибирають п’ятому нейтральну державу, яка від себе призначає комісара. Склад комісії таким чином з 5 членів є слідчою комісією, вона досліджувала всі обставини спору і представляє свою доповідь суперечливим державам. Ця доповідь не є третейським рішенням, а лише доповіддю слідчої комісії про фактичні обставини предмета спору; сперечаючись, держави можуть або самі дипломатичним шляхом вирішити спір на підставі доповіді, або передати його третейському суду. Для третейського суду між державами Гаазька конвенція 1899 року встановила три типи і докладно розробила порядок судочинства. Згідно з нею: 1) кожна фізична або юридична особа може бути обрана суперечливими державами в третейські суди; 2) держави можуть передати розгляд справи колегіальному суду, кожна сторона вибирає по два арбітри, в той час арбітри обирають собі суперарбітра; 3) в Гаазі засновується Постійний міжнародний третейський суд.
Наступним кроком щодо реформи міжнародного судочинства було створення Ліги Націй. Ця ідея широко обговорювалась у всьому світі. Відповідно перед Лігою Націй ставилися цілі підтримки миру та розвитку між усіма державами світу. Це було принципово новим досвідом у міжнародній дипломатії, яка раніше служила інтересам кількох великих держав, що домінували на світовій арені.
На основі Статуту Лігу Націй була створена Постійна Палата Міжнародного Правосуддя, яка буде займатись всіма спорами міжнародного характеру, давати також консультативні висновки з усіх питань, які будуть внесені до неї.
Після початку другої світової війни в 1939 році Ліга Націй фактично припинила своє існування тому, що нею не було виконано розв’язання спорів міжнародного характеру, а її судовий орган не зміг виконати функцію розгляду таких спорів. Після закінчення ІІ світової війни суспільство потребувало створення нового міжнародного органу. Так, була розроблена стратегія присвячена світовому порядку, яка мала встановитися після війни. Також, була сформульована ідеологія Організації Об’єднаних Націй, яка стала символом і формальним гарантом післявоєнного світоустрою. І як логічне завершення був створений Міжнародний Суд ООН.