Історія міжнародного права. Проблема європоцентризму в міжнародному праві

Основні історичні етапи становлення і розвитку міжнародного права: рабовласницький період; феодальний період; буржуазний період; перехідний період; сучасний період.

Рабовласницький період характерний тим, що: кожна держава ставила себе в центр розвитку людства і в зв'язку з цим прагнула диктувати свої умови на міжнародній арені. Це було яскраво виражено в діях Древнього Риму, Греції, Єгипту, Китаю, Індії, Персії та ін.; раби розглядалися як товар і цілком виключалися зі сфери захисту міжнародного права; єдиним і природним засобом вирішення міжнародних суперечок визнавалася війна; егоїзм рабовласницької держави у силу нібито його винятковості доходив до повного заперечення міжнародного права.

Феодальні відносини, що зароджувались у надрах рабовласницького ладу, сприяли розпаду оплоту рабовласників Римської імперії. Такий розвиток подій не міг не позначитись на розвитку міжнародно­го права. Насамперед це позначилося на зміні кола суб'єктів міжнародно­го права. Поява нових суб'єктів міжнародного права сприяла розвитку і вдосконаленню старих і появі нових інститутів міжнародного права.Оскільки нові суб'єкти міжнародного права у своїй основі були варварськими і раніше залежними від Риму, то вони найчастіше використовували інститути, що вже існували в Римському праві народів: право договорів, посольське право, право війни та ін. Однак згодом під впливом релігії, особливо християнської, зміст назва­них інститутів Римського права народів розширювався, деталізувався, видозмінювався і з'явилися нові інститути.

Великий вплив на розвиток міжнародного права зробили події XVII ст., і особливо рішення Вестфальського миру 24 жовтня 1648 р., та наслідки ранніх буржуазних революцій у Європі, особливо в Нідерландах і Англії.

Поряд із цими положеннями про міжнародно-правове визнання, про територіальне верховенство, про рівноправність держави, у Вестфальсь­кому трактаті мали місце положення (норми), що передбачають мирне вирішення спорів, колективні заходи проти агресора, міжнародні гарантії дотримання положень самого трактату.

Підсумки Першої світової війни потрясли світ і мали дуже відчутні наслідки. У 1919 р. США виступили ініціатором створення Ліги націй як першої всесвітньої політичної організації, що прийняла свій основний документ - Статут. Основні положення Статуту зводилися до такого: встановлення   панування   справедливості   (замість   панування сили); сумлінне виконання всіх міжнародних договорів; обов'язковість дотримання всіма урядами норм міжнародного права, тощо.

Європоцентризм – тенденція і політична ідеологія, згідно з якою розвиток Європи розглядаеться як зразок, своєрідний еталон правильного розвитку, а цивілізаційна специфіка інших регіонів світу - як вияв їхньої відсталості, яку рано чи пізно вдасться подолати.