Поняття господарського права України. Предмет, мета та метод господарського права України

Господарське правоє самостійної галуззю права, що являє собою систему норм, які походять як від держави (імперативні та диспозитивні норми), так і від самих учасників відносин у сфері господарювання (мікронорми —локальні норми), за допомогою яких здійснюється правовий вплив на відносини, що виникають між суб'єктами господарського права під час організації та здійснення господарської діяльності, необхідний[вплив] для забезпечення ефективного функціонування господарського обороту й соціальної спрямованості суспільного виробництва, з метою утвердження та підтримання суспільного господарського порядку.

Предмет -  відносини, пов'язані з органі­зацією і здійсненням господарської діяльності, що є її відносно самостінними підсферами, у межах яких виокремлюються дрібніші підсфери комерційної та некомерційної діяльності. Важливим у цьому кон­тексті є чітке розмежування таких понять, як «сфера відносин» та «вид відносин» (основними видами є особисті немайнові відносини, а також майнові, організаційні, управлінські відносини, у тому числі зобов'язального характеру тощо). У різних сферах життєдіяльності людей можуть виникати різні види суспільних відносин, тому саме критерій сфери (предмета правового впливу) та функціональний кри­терій (мета існування галузі) є базовими під час диференціювання правової матерії, а критерій методу — похідним.

Метою регулювального впливу господарського права є утверджен­ня та підтримання суспільного господарського порядку, необхідного для забезпечення ефективного функціонування господарського обігу та соціальної спрямованості суспільного виробництва.

Для узгодження усього комплексу інтересів, що виникають у сфері господарювання, та забезпечення їх гармонійної реалізації господарським правом використовується метод рівного підпорядкування суб'єктів господарського права суспільному господарському порядку, який вимагає від усіх суб'єктів господарського права тісної взаємодії і взаємовідповідальності. Зазначений господарсько-правовий метод становить сукупність способів та заходів впливу норм господарського права на господарські відносини для найбільш оптимального їх впо­рядкування, серед яких слід виділити: забезпечення свободи прийняття автономних рішень суб'єктами господарських відносин у межах, до­зволених законом (визначення меж автономії волі учасників господар­ських правовідносин); встановлення позитивних зобов'язань щодо обов'язкової легалізації господарської діяльності (державна реєстрація, ліцензування, патентування); формування правових режимів здійснен­ня господарської діяльності; встановлення позитивних зобов'язань (організаційно-господарські, соціально-комунальні та публічні зобов'язання тощо); надання позитивних рекомендацій (за допомогою диспозитивних норм); встановлення заборон (щодо здійснення окремих видів господарської діяльності господарюючим суб'єктам, які належать до приватного сектору економіки; щодо незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування в господарську діяльність суб'єктів господарювання тощо) та ін.