Предмет, методи і завдання країнознавства. Функції країнознавства. Принципи країнознавства 

Предметом дослідження у країнознавстві виступають проблеми розвитку окремих країн і регіонів світу; системоутворюючі (політична, правова, соціальна, економічна) країни; різні аспекти історії, культури, релігії, демографії, господарства, зовнішньої політики сучасних держав; методологічні основи, методи і методики країнознавчих досліджень.

Методи країнознавчих досліджень — сукупність прийомів та операцій, різні способи здійснення наукових досліджень у країнознавстві. Умовно можна виокремити кілька основних груп: 1) загальнологічні — аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування, узагальнення; 2) теоретичні — експеримент, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності, аксіоматичний метод, математична формалізація; 3) соціологічні — соціальнополітичний експеримент, контент-аналіз, анкетування, інтерв’ю, опитування, спостереження, вивчення соціальних настанов; 4) соціально-психологічні — соціально-психологічний експеримент, спостереження, контент-аналіз, соціометричне опитування, тестування, шкаловання; 5) порівняльні (компаративні) — порівняльно-географічний і порівняльно-історичний, конкретного аналізу, періодизації, хронологічний, ретроспективний, прогностичний, послідовних порівнянь; 6) емпіричні — практичний експеримент, статистичний (аналіз статистичного матеріалу), конкретного моделювання; 7) системно-функціональні — системний, інституціональний, функціональний, структурно-функціональний аналіз, композиція, декомпозиція; 8) діяльнісні — метод прийняття рішень, раціональний, змішано-скануючий, теорії груп, метод дії; 9) спеціальні — картографічний, метод збору країнознавчої інформації, експериментальне країнознавче дослідження, «гра масштабами», індексний метод тощо

Завдання країнознавства слід розглядати у двох основних вимірах: 1) науково-теоретичному — розробити цілісну концепцію розвитку та функціонування всього суспільства із урахуванням співвідношення і взаємозв’язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо); 2) навчальному — озброїти студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів.

Функції країнознавства — існує два основних підходи до визначення ролі та призначення країнознавства: перший — за відомим країнознавцем М. Баранським — 1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; другий — з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу — 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.