Предмет міжнародного приватного права

Для визначення предмета міжнародного приватного пра­ва необхідно окреслити коло відносин, що регулюються нор­мами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приват­ного права по-різному вирішують це питання.

У науці міжнародного приват­ного права виділяють зазвичай дві основні групи відносин: а) господарські, зокрема науково-технічні зв'язки між суб'єктами господарювання різних країн та б) майнові, сімейні, трудові й інші відносини за участю іноземних гро­мадян.

Для врегулювання цих відносин застосовують норми на­ціонального права та міжнародного публічного права, які у взаємодії утворюють певний комплекс норм міжнародного приватного права. Останній об'єднує матеріально-правові та колізійні  норми. Наявність колізійних норм обумовлює особливість міжнародного приватного права. Іноді його так і називають — колізійне право.

Отже, відносинами, що підпадають під сферу дії норм міжнародного приватного права, є, насамперед, відносини так званого приватного характеру — відносини, суб'єкти яких автономні та юридично рівноправні. До сукупності приватноправових відносин традиційно включаються цивільні, шлюбно-сімейні та трудові відносини.

Особливістю приватноправових відносин, яка виводить їх зі сфери дії базових галузей права  і включає у предмет міжнародного приватного права, є наявність іно­земного, чи міжнародного елементу.

За ознаками, які визначають наявність іноземного еле­менту у правовідносинах, зазвичай, виділяють три основні групи відносин з іноземним елементом:

відносини, суб'єктом яких виступає сторона, що є іноземною;

відносини, в котрих усі учасники належать до однієї бдержави, але об'єкт, у зв'язку з яким виникають відноси­ни, перебуває за кордоном;

відносини, виникнення, зміна, припинення яких по­в'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

 Предметом міжнародного приватного права є відно­сини, пов'язані з питаннями цивільних право та дієздат­ності іноземних фізичних осіб і організацій; відносини зазовнішньоекономічними угодами; відносини, пов'язані з правами авторів на твори, видані за кордоном; відносини щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які пере­бувають на території іноземної держави, працювали на такій території тощо.