Приватно-правова доктрина: поняття та сфери застосування

Правова доктрина - зумовлена характером правової культури суспільства цілісну і логічно узгоджену сукупність визнаних юридичною (насамперед академічною) спільнотою ідей та наукових поглядів на право, що є основою професійної правосвідомості і концептуальним підґрунтям нормотворчої, правозастосовної, правотлумачної діяльності.

Доктрина є невід’ємною складовою частиною будь-якої розвинутої правової системи, де сформований клас професійних юристів, створений комплекс спеціальних правових текстів, існують віддиференційовані від інших сфер суспільної діяльності професійні юридичні практики. Разом з тим ступінь і форми впливу правової доктрини на правове життя суспільства залежать від стану розвитку правової системи, наявних правових традицій, характеру системи джерел права. У більшості сучасних правових систем правова доктрина має значення авторитетного (переконливого) джерела права і використовується насамперед як додатковий засіб для обґрунтування юридично значущих рішень.

Предметом  регулювання  приватного  права є майнові і пов’язані з ними особисті не майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Галузями приватного права доцільно вважати: цивільне право, сімейне право, авторське право,  трудове  право,  житлове  право,  цивільно-процесуальне право.

Приватноправові  відносини  характеризуються участю в них осіб, у тому числі й органів державної  влади,  органів  місцевого  самоврядування, що реалізують у них лише свою цивільну правоздатність.