Становлення та розвиток МПрП. Тенденції розвитку сучасного МПрП

Міжнародне приватне право – галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична).

МПрП як галузь права виникла з науки приватного права, а не навпаки. Для виникнення МПрП потрібна була наявність наступних передумов:

a) існування держав чи певних територій з різними за змістом системами цивільного права;

b) існування інтенсивного товарно- грошового обміну і активних контактів між державами;

c) визнання права іноземної держави.

Подібні передумови склалися в світі наприкінці ХІІІ ст. Між містами-державами вівся активний обмін. Виникали колізії і, щоб їх врегулювати, юристи почали звертатись до норм та процедур римського приватного права. Хоча в період римського панування і не було міжнародного приватного права, проте діяли норми jus gentium.

Зародки МПрП варто шукати в Середньовіччі. Після падіння Західної Римської імперії та утворення молодих варварських держав почали встановлюватись відносини між ними. Виникла норма, за якою в разі суперечки має застосовуватись право країни відповідача (вона посіла панівне місце в МПрП). При спадкоємстві застосовувалось право спадкодавця.

ХІІІ ст. — Міста активно включаються до обігу, створюють своє законодавство з торгових питань. Виникає так зване “право статутів” — самостійне право міст та вільних територій. Найбільш інтенсивно розвивались міста-держави Північної Італії. Вони створили значну правову базу, яка згодом була кодифікована у вигляді “статутів” — збірників діючих нормативних актів.

 Таким чином виникли перша передумова появи МПрП — наявність різних правових систем, і друга — інтенсивний обмін (торгівля з європейськими країнами і країнами Сходу).

Велика французька революція створила багатьом країнам не­обхідні умови для розвитку приватної ініціативи, капіталіс­тичних відносин. Це виявилося, зокрема, в недоторканності необмеженої приватної власності, свободі договору. Створю­валися правові умови регламентації міжнародних приватно­правових відносин у цивільному й торговельному обігу.

Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних держав виявилися нові тенденції, наприклад, розширення пра­воздатності торгових товариств.

У XX ст. суттєво змінюється призначення деяких інститутів торговельного права. Так, ін­ститут банкрутства, який традиційно застосовувався для стяг­нення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збережен­ня діяльності та рентабельності підприємств.Вказані та інші аспекти розвитку цивільного й торговель­ного, а нині переважно комерційного права викликають уніфікаційні процеси як у внутрідержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію гос­подарства зарубіжних держав (наприклад, у межах Європей­ського Союзу). Вказані тенденції є загальними для іноземних правових систем.