Теорія адвокатури як наука: історичний екскурс та сучасний стан

Наука про адвокатуру та адвокатську діяльність має тривалу історію і є об'єктивною реальністю.

Виокремлення науки про адвокатуру, яка об’єднала у своїх межах усі знання про організацію адвокатури й адвокатську діяльність, спрямоване на комплексне вивчення проблем адвокатури, систематизацію питань, що стосуються здійснення адвокатської діяльності. 

Поява науки, що вивчає адвокатуру та адвокатську діяльність в цілому, а також їх різні приватні аспекти, зумовлюється наявністю, по-перше, об'єкта вивчення, іншими словами, об'єктивним характером існування інституту адвокатури, законодавства про адвокатську діяльність і адвокатуру; по-друге, наявністю потреби в суспільстві подальшого розвитку інституту адвокатури, розумінні її місця в системі надання юридичної допомоги фізичним та юридичним особам, вдосконаленні законодавства про адвокатуру. Якщо існують адвокатура і адвокатська діяльність, що регулює їх законодавство, правозастосовна практика, то необхідність науки, що вивчає ці об'єкти і виробляє критерії їх оцінки, засоби підвищення їх ефективності, не викликає сумніву

 Конституція України в ст. 131² проголошує, що для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура, виключно адвокати здійснюють захист і представництво в суді, крім випадків, встановлених законом. Такі конституційні зміни підвищують роль адвокатури в суспільних відносинах, вимагають від адвокатів виконання професійних обов’язків на високому професійному рівні. Крім того, завдання адвокатури зумовлюють удосконалення адвокатського самоврядування, зміцнення Національної асоціації адвокатів України на інституційному рівні, налагодження порозуміння в самій адвокатській спільноті.