Версальська система та внесок Ліги Націй у формування права міжнародної безпеки

Версальсько-Вашингтонська система мирних договорів — світовий порядок, основи якого були встановлені державами-переможцями, головним чином, Великою Британією, Французькою республікою, США і Японською імперією, після закінчення Першої Світової Війни. Основним питанням конференції у Версалі була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p.

Версальська система була також розрахована на закріплення післявоєнного переділу світу і спрямована не тільки проти переможених держав, але і проти національно-визвольного руху в колоніях і залежних країнах. 

Лігу Націй було створено на Паризькій мирній конференції за ініціативи президента США В.Вільсона. Її завдання – боротьба за мир, співпрацю й безпеку народів. Найважливіша мета – підтримання миру, збереження повоєнного статус-кво, виконання умов Версальського миру.

Версальська система мирних договорів закріплювала територіальні зміни, які відбулися в результаті першої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Французька республіка здобула перевагу на Європейському континенті. Велика Британія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Великої Британії та Французької республіки. США поступово втрачали свій вплив в Лізі Націй.

Зрештою Версальська система не змогла знищити усіх протиріч, а з початком Другої світової війни остаточно розвалилася.