Всесвітній рух доступу до правосуддя, криза правосуддя

Всесвітній рух «Доступ до правосуддя» виник в Євро­пі у 60-х роках XX ст. із метою зробити судовий захист прав осіб най­більш ефективним. Як зазначав один з учасників руху, «по­треба у доступі до правосуддя ...є подвійною: по-перше, ми повинні гарантувати, що права громадян визнаються й ефективно реалізуються, бо інакше вони не будуть реальними, а лише ілюзорними, і, по-друге, ми повинні бути здатними правові суперечки, конфлікти та скарги, які неминуче виникають у суспільстві, вирішити спокійним шляхом за до­помогою правосуддя, щоб сприяти гармонії та миру в суспільстві».

Виникнення вищезазначеного руху було обумовлено тим, що на­прикінці XVIII та на початку XIX ст. існуючі судові процедури, по суті, відображали індивідуалістичну концепцію прав, тобто право на доступ до правосуддя передбачало лише формальне право особи виступати стороною у процесі. При цьому держава залишалася пасивною від­носно проблем, які виникали під час реалізації права на звернення до суду та судового розгляду, існуючої нерівності, оскільки в процесі перевагу завжди мали заможні та більш досвідчені особи. Крім того, розвиток суспільних відносин приводив до того, що поступово захис­ту почали потребувати права, які не могли бути визначені «класичним» об’ єктом судового захисту, тобто не вписувалися в традиційну концеп­цію цивільного процесу. 

У межах руху «Доступ до правосуддя» вади та недо­ступність правосуддя пов’язувалися, по-перше, з перешкодами мате­ріального характеру, які не дають можливості бідним верствам насе­лення звернутися за захистом своїх прав до суду (високі судові витра­ти, неможливість звернення за допомогою до адвоката тощо). По-друге, з відсутністю спеціальних процедур, які б давали змогу ефективно захищати права та інтереси не окремої особи, а певної групи, колекти­ву, яких неможливо персоніфікувати на момент порушення справи в суді. По-третє, зі складністю, дорожнечею судочинства та дуже по­вільним розглядом справ у судах, необхідністю спрощення цивільного судочинства, уведення спеціальних альтернативних процедур для ви­рішення певних категорій справ.