Всесвітній рух доступу до правосуддя, криза правосуддя
Всесвітній рух «Доступ до правосуддя» виник в Європі у 60-х роках XX ст. із метою зробити судовий захист прав осіб найбільш ефективним. Як зазначав один з учасників руху, «потреба у доступі до правосуддя ...є подвійною: по-перше, ми повинні гарантувати, що права громадян визнаються й ефективно реалізуються, бо інакше вони не будуть реальними, а лише ілюзорними, і, по-друге, ми повинні бути здатними правові суперечки, конфлікти та скарги, які неминуче виникають у суспільстві, вирішити спокійним шляхом за допомогою правосуддя, щоб сприяти гармонії та миру в суспільстві».
Виникнення вищезазначеного руху було обумовлено тим, що наприкінці XVIII та на початку XIX ст. існуючі судові процедури, по суті, відображали індивідуалістичну концепцію прав, тобто право на доступ до правосуддя передбачало лише формальне право особи виступати стороною у процесі. При цьому держава залишалася пасивною відносно проблем, які виникали під час реалізації права на звернення до суду та судового розгляду, існуючої нерівності, оскільки в процесі перевагу завжди мали заможні та більш досвідчені особи. Крім того, розвиток суспільних відносин приводив до того, що поступово захисту почали потребувати права, які не могли бути визначені «класичним» об’ єктом судового захисту, тобто не вписувалися в традиційну концепцію цивільного процесу.
У межах руху «Доступ до правосуддя» вади та недоступність правосуддя пов’язувалися, по-перше, з перешкодами матеріального характеру, які не дають можливості бідним верствам населення звернутися за захистом своїх прав до суду (високі судові витрати, неможливість звернення за допомогою до адвоката тощо). По-друге, з відсутністю спеціальних процедур, які б давали змогу ефективно захищати права та інтереси не окремої особи, а певної групи, колективу, яких неможливо персоніфікувати на момент порушення справи в суді. По-третє, зі складністю, дорожнечею судочинства та дуже повільним розглядом справ у судах, необхідністю спрощення цивільного судочинства, уведення спеціальних альтернативних процедур для вирішення певних категорій справ.