Заснування Європейського Союзу та поглиблення інтеграційних процесів у межах ЄС (1992-2007 рр.).

Друга світова війна стала відправним пунктом в розробці проектів "об'єднаної Європи". У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи (1949), НАТО (1949), Західноєвропейський союз (1948).

18 квітня 1951 6 держав підписали Паризького договору про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС). Поступово цей процес вийшов на більш високі рівні міждержавного погодження фінансової, податкової, інвестиційної, промислової та соціальної політики, до нього залучалися все нові й нові учасники.

Зближення національних економічних систем створило передумову для посилення тенденцій до ширшої політичної європейської інтеграції, яка потребувала відмови національних держав від частки суверенітету на користь наднаціональних інституцій. Спільні соціокультурні цінності та взаємодія громадянських суспільствєвропейських країн стали підґрунтям для порозуміння між національними елітами країн-учасниць процесу європейської інтеграції.

Європейський союз (ЄС) - об'єднання  європейських держав, що підписали Договір про Європейський союз (Маастрихтський договір). ЄС - унікальне міжнародне об’єднання: він поєднує ознаки міжнародної організації та держави, однак формально не є ні тим, ні іншим. Союз не є суб'єктом міжнародного публічного права, однак має повноваження на участь у міжнародних відносинах і грає в них велику роль.

Поглиблення економічного і валютного союзу Європейського Союзу відповідно до Маастрихтського договору включає такі етапи.

Перший етап: до 31 грудня 1993 року. § Повна лібералізація руху капіталів всередині Європейського Союзу.§ Завершення формування єдиного внутрішнього рийка ЄС.§ Розроблення заходів щодо зближення ("конвергенції") ряду економічних параметрів країн-учасниць з метою їх підготовки до участі в економічному та валютному союзі.

Другий етап: з 1 січня 1994 року. § Установлення Європейського валютного інституту (ЄВІ) для розроблення правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і введення єдиної валюти - Євро. § Тісна координація економічної політики країн-членів; санкції за недотримання рекомендацій ради ЄС. § Створення спеціального фонду, сприяння "конвергенції" (15 млрд екю на 1993-1999 pp.) для фінансової підтримки найменш розвинутих країн ЄС - Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії.

Третій етап: з 1 січня 1999 року. Автоматично, незалежно від числа країн, готових до участі в економічному і валютному союзі: § Установлення незалежної Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ), котрим керують лише представники країн - учасниць економічного та соціального союзу (ЄВІ ліквідується). § Установлення твердо фіксованого курсу валют країн - членів економічного і валютного союзу між собою і по відношенню до Євро; § Емісія банкнот Євро Європейським центральним банком і національними банками з дозволу Ради управляючих ЄЦБ; заміна національних валют на євро з 2003 року; § Єдина валюта політика країн - членів економічного і валютного союзу. Інтеграційні процеси в Західній Європі продовжують поглиблювати. Завершується утворення єдиної валютної системи. З 1999 р. евро було запроваджено і замінило екю; з 1 січня 2002 р. банкноти євро уведені в обіг, а з 1 липня того ж року замінили собою національні валюти країн ЄС.