Сучасні системи нотаріату. Нотаріат класичної школи

У наш час існує два типи нотаріальних систем, де форми організації нотаріату є різними залежно від то­го, яку роль і значення у сфері реалізації прав визнає за нотаріатом та чи інша держава.

Першу групу складають нотаріальні органи англо­саксонських країн (Англія, США тощо), до компетен­ції яких входить лише посвідчення документів і під­писів. Наприклад, в англійських судах посвідчений нотаріусом документ не має повної юридичної сили до­казу й потребує перевірки фактів, викладених в угоді. Система англосаксонського типу характеризується тим, що кодифіковані закони тут нечисленні, джере­лами правових норм є переважно традиції та преце­денти, утворені юридичною практикою. З метою забез­печення основного принципу цивільного обігу — сво­боди угод — передбачена можливість користуватися будь-якими доказами. Сторони, що укладають кон­тракт, перебувають «віч-на-віч» і, навіть передбачаю­чи заздалегідь можливі конфлікти з приводу виконан­ня такої угоди, покладаються на суд, який повинен буде вирішити спір, що виникне.

Другу групу складають нотаріальні органи країн ла­тинського, так званого писаного права, де з метою ско­рочення чисельності справ, що розглядаються судами, визнається особлива важливість письмових доказів, в яких фіксуються юридичні умови укладення різних правочинів. Щоб забезпечити превентивний захист прав окремих осіб і юридичної сили контрактів, що укладаються, в цих країнах уповноважують (призна­чають і контролюють) кваліфікованих професіоналів посвідчувати достовірність вчинюваних юридичних дій з тим, щоб гарантувати ефективність різних прав. При цьому мається на увазі, що вирішення конфлік­тів, що виникають у подальшому, з допомогою судо­вих органів має бути виключенням, оскільки при укладенні угоди створюються всі умови для її подаль­шої реалізації згідно із законом та інтересами сторін.

Останнім часом все більша кількість країн визнає переваги системи класичного нотаріату. Для суб’єктів права, і особливо для суб’єктів цивільного обороту, важливим є той факт, що звернутися до нотаріуса набагато дешевше та скоріше, ніж у подальшому ставати стороною в судовому спорі, сплачуючи досить дорогі послуги адвокатів і витрачаючи час та зусилля на доведення фактів, які могли б вважатися безспірними. Таким чином, система нотаріату як засобу попередження судових спорів, у тому числі й таких, що виникають з контрактів, стає сьогодні найбільш поширеною.